Ірина Білик - Н-а-р-к-о-т-и-к-и

Він любив його, він любив її
Він казав: "Я вільний в своїй сім'ї"
Він казав: "Я вільний від ваших снів"
Він, напевне, жити, як всі, хотів

Він шукав слова, не знаходив їх
Він бував чужим на землі своїх
Все життя було із одних зусиль:
Він шукав людей, а знаходив біль

Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...

Він не вірив в те, що любов бува
Він ховав від неї свої слова
Він ховав від нього душі тепло
Але б краще все навпаки було

Він не знав куди, він не знав, за ким
Він не знав хто буде на ранок з ним
Він не знав хто спить: чи вона чи він?
Він кричав та знав, що тепер один....

Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...
Н-А-Р-К-О-Т-И-К-И...