Volodymyr Ivasiuk - Залишені квіти

Вже пізня ніч. Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене...
Він більше сюди не повернеться. Не повернусь, мабуть, і я - бо навіщо?
Моє кохання - як той жовтий лист
Він може впасти тільки до твоїх ніг...

Не знаю я, коли сюди прийду
Та залишаю замість себе
Ці квіти, що зібрав в саду
Для тебе
Для тебе...

А може, завтра ти пройдеш ось тут
Де вітер пелюстки колише -
Так знай, що щастя своїх рук залишив
Залишив я...

Дійсно... Можливо, завтра ти пройдеш біля місця нашої зустрічі
Можливо, побачиш мій останній дарунок нашому коханню
Якщо вітер не розвіє ці квіти, не чіпай їх - вони мертві
Нехай вони лежать, викликаючи хвилинки суму у закоханих, що проходять повз них...

Не знаю я, коли сюди прийду
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшов в саду
Для тебе
Для тебе...
А може, завтра ти пройдеш ось тут
Де вітер пелюстки колише
Так знай, що щастя своїх рук залишив
Залишив я...
Залишив
Залишив я
Залишив
Залишив я...