Re-read - Весна зачинених дверей

Я думала з роками повинно стати краще
Та низка помилок з'їдає душу кожен день:
Я той п'ятак, що в дірку впав кишені –
Скажи мені, що я не зовсім ще пропаща

І розбиває вікна весна зачинених дверей –
Я знову недоречна, і знову я боюсь людей
Бо я не хочу починати марний день, такий як всі...
Але не можу сперечатись, коли дивлюсь в очі твої

Коли дивлюсь в очі твої
Все ніби знову має сенс –
У дзеркалі твоїх зіниць
Я знов найкраща із людей

Не пам'ятаю, скільки днів
Я провела на самоті
Не в змозі чути твоїх слів...

І розбиває вікна весна зачинених дверей (весна зачинених дверей) –
Я знову недоречна, та знову я боюсь людей
Я так не хочу починати марний день, такі як всі (такий, як всі...)

Марний день, такий як всі – де знов нема нікого поруч
За вирієм холодних снів я забуваю твої очі
Не в змозі вірити словам, не в змозі відпустити страх –
Я забуваю твої очі, щоб не пізнати вороття
Мені так важко пояснити, але усе чого торкнусь
Немов отримує прокляття, немов втрачає глибину...
Залиш себе для когось краще – я поки всоте потону
Та я боюсь спостерігати в твоїх очах свою пітьму