Качмар - Крила

{Вступ}

Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

{Куплет 1}

Через ліс-переліс
Через море навкіс
Новий рік для людей подарунки ніс:
Кому — шапку смушеву
Кому — люльку дешеву
Кому — модерні кастети
Кому — фотонні ракети
Кому — солі до бараболі
Кому — три снопи вітру в полі
Кому — пушок на рило
А дядькові Кирилові — крила

Був день як день, і раптом — непорядок
Куфайку з-під лопаток як ножем прошило
Пробивши вату, заряхтіли радо
На сонці закипіли сині крила
Голодні небом, випростались туго
Ковтали з неба синє мерехтіння
А в дядька в серпі — туга
А в дядька в серці — тіні

{Приспів}

Кому — долю багряну
Кому — сонце з туману
Кому — перса дівочі
Кому — смерть серед ночі
Щоб тебе доля побила
А Кирилові, прости Господи,-

Крила

{Куплет 2}

Жінка голосила: "Люди як люди
Їм доля маслом губи змастила
Кому — валянки
Кому — мед од простуди
Кому — жом у господу
А цьому гаспиду
Прости Господи,— крила?!"

Так Кирило до тями брів
І, щоб мати якусь свободу
Сокиру бруском задобрив
І крила обтяв об колоду
Та коли захлинались сичі
Насміхалися зорі з Кирила
І, пробивши сорочку вночі
Знов кипіли пружинисті крила
Так Кирило з сокирою жив
На крилах навіть розжився —
Крилами хату вшив
Крилами обгородився

{Приспів}

Кому — долю багряну
Кому — сонце з туману
Кому — перса дівочі
Кому — смерть серед ночі
Щоб тебе доля побила
А Кирилові, прости Господи,-

Крила

{Епілог}

А ті крила розкрали поети
Щоб їх муза була небезкрила
На ті крила молились естети
І снилося небо порубаним крилам